Wolf

Фотки расположения усилителя

А не справа?

Глава 33 ПРОВАДЖЕННЯ ПО ВИКОНАННЮ ПОСТАНОВИ В ЧАСТИНІ ВІДШКОДУВАННЯ МАЙНОВОЇ ШКОДИ Стаття 329. Порядок і строк виконання постанови в частині відшкодування майнової шкоди Постанова по справі про адміністративне правопорушення в частині відшкодування майнової шкоди виконується в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України. Постанова по справі про адміністративне правопорушення в частині відшкодування майнової шкоди є виконавчим документом. Майнова шкода має бути відшкодована порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови (стаття 285), а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. (Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 19.10.2000 р. N 2056-III) Стаття 330. Наслідки невиконання постанови в частині відшкодування майнової шкоди У разі невиконання постанови по справі про адміністративне правопорушення в частині відшкодування майнової шкоди у строк, установлений частиною третьою статті 329 цього Кодексу, вона надсилається для стягнення збитків у порядку виконавчого провадження. (Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 19.10.2000 р. N 2056-III) Заступник Голови Президії Верховної Ради Української РСР В. ШЕВЧЕНКО Секретар Президії Верховної Ради Української РСР М. ХОМЕНКО м. Київ 7 грудня 1984 року N 8073-X

Кодекс введено в дію з 1 червня 1985 року Постановою Верховної Ради Українcької РСР від 7 грудня 1984 року N 8074-X Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з Указами Президії Верховної Ради Української РСР від 12 квітня 1985 року N 102-XI, ВВР, 1985 р., N 17, ст. 415, від 29 травня 1985 року N 316-XI, ВВР, 1985 р., N 24, ст. 553, від 16 жовтня 1985 року N 1117-XI, ВВР, 1985 р., N 44, ст.1056, від 3 квітня 1986 року N 2010-XI, ВВР, 1986 р., N 15, ст. 326, від 27 червня 1986 року N 2444-XI, ВВР, 1986 р., N 27, ст. 539, від 3 листопада 1986 року N 3070-XI, ВВР, 1986 р., N 46, ст. 933, від 19 грудня 1986 року N 3282-XI, ВВР, 1986 р., N 52, ст. 1057, від 12 березня 1987 року N 3690-XI, ВВР, 1987 р., N 12, ст. 226, від 12 червня 1987 року N 4134-XI, ВВР, 1987 р., N 25, ст. 453, від 12 червня 1987 року N 4135-XI, ВВР, 1987 р., N 25, ст. 454, від 21 серпня 1987 року N 4452-XI, ВВР, 1987 р., N 35, ст. 674, від 25 листопада 1987 року N 4982-XI, ВВР, 1987 р., N 49, ст. 1009, від 1 грудня 1987 року N 4995-XI, ВВР, 1987 р., N 50, ст. 1016, від 3 серпня 1988 року N 6347-XI, ВВР, 1988 р., N 33, ст. 808, від 14 грудня 1988 року N 6976-XI, ВВР, 1988 р., N 52, ст. 1184, від 27 квітня 1989 року N 7445-XI, ВВР, 1989 р., N 19, ст. 182, від 19 травня 1989 року N 7542-XI, ВВР, 1989 р., N 22, ст. 236, від 23 листопада 1989 року N 8411-XI, ВВР, 1989 р., N 49, ст. 673, від 19 січня 1990 року N 8710-XI, ВВР, 1990 р., N 5, ст. 59, від 19 січня 1990 року N 8711-XI, ВВР, 1990 р., N 5, ст. 60, від 7 березня 1990 року N 8918-XI, ВВР, 1990 р., N 12, ст. 194, від 20 квітня 1990 року N 9082-XI, ВВР, 1990 р., N 18, ст. 278, від 4 травня 1990 року N 9166-XI, ВВР, 1990 р., N 20, ст. 313, від 14 травня 1990 року N 9280-XI, ВВР, 1990 р., N 22, ст. 367, від 3 серпня 1990 року N 158-XII, ВВР, 1990 р., N 34, ст. 501, від 18 січня 1991 року N 647-XII, ВВР, 1991 р., N 7, ст. 45, від 28 січня 1991 року N 661-XII, ВВР, 1991 р., N 11, ст. 106, від 28 січня 1991 року N 663-XII, ВВР, 1991 р., N 8, ст. 56, від 29 липня 1991 року N 1369-XII, ВВР, 1991 р., N 45, ст. 600, від 9 серпня 1991 року N 1413-XII, ВВР, 1991 р., N 39, ст. 514, від 15 листопада 1991 року N 1818-XII, ВВР, 1992 р., N 5, ст. 40; Законом Української РСР від 25 червня 1991 року N 1255-XII, ВВР, 1991 р., N 40, ст. 527; Законами України від 15 травня 1992 року N 2354-XII, ВВР, 1992 р., N 32, ст. 457, від 17 червня 1992 року N 2468-XII, ВВР, 1992 р., N 35, ст. 511, від 7 липня 1992 року N 2547-XII, ВВР, 1992 р., N 39, ст. 570, від 16 жовтня 1992 року N 2704-XII, ВВР, 1992 р., N 47, ст. 648, від 15 грудня 1992 року N 2857-XII, ВВР, 1993 р., N 6, ст. 35, від 26 січня 1993 року N 2941а-XII, ВВР, 1993 р., N 12, ст. 100, від 3 лютого 1993 року N 2977-XII, ВВР, 1993 р., N 15, ст. 131, від 4 лютого 1993 року N 2992-XII, ВВР, 1993 р., N 15, ст. 134, від 3 березня 1993 року N 3039-XII, ВВР, 1993 р., N 18, ст. 189, від 22 квітня 1993 року N 3134-XII, ВВР, 1993 р., N 22, ст. 232, від 4 травня 1993 року N 3176-XII, ВВР, 1993 р., N 24, ст. 256, від 30 червня 1993 року N 3350-XII, ВВР, 1993 р., N 34, ст. 354, від 30 червня 1993 року N 3351-XII, ВВР, 1993 р., N 34, ст. 355, від 11 листопада 1993 року N 3582-XII, ВВР, 1993 р., N 46, ст. 427, від 15 грудня 1993 року N 3683-XII, ВВР, 1994 р., N 1, ст. 3, від 23 грудня 1993 року N 3785-XII, ВВР, 1994 р., N 12, ст. 58, від 24 грудня 1993 року N 3806-XII, ВВР, 1994 р., N 13, ст. 69, від 28 січня 1994 року N 3888-XII, ВВР, 1994 р., N 19, ст. 111, від 28 січня 1994 року N 3890-XII, ВВР, 1994 р., N 20, ст. 114, від 25 лютого 1994 року N 4040-XII, ВВР, 1994 р., N 28, ст. 236, від 25 лютого 1994 року N 4042-XII, ВВР, 1994 р., N 28, ст. 237, від 25 лютого 1994 року N 4044-XII, ВВР, 1994 р., N 28, ст. 239, від 25 лютого 1994 року N 4045-XII, ВВР, 1994 р., N 28, ст. 240, від 5 липня 1994 року N 84/94-ВР, ВВР, 1994 р., N 31, ст. 288, від 29 липня 1994 року N 155/94-ВР, ВВР, 1994 р., N 38, ст. 349, від 22 вересня 1994 року N 179/94-ВР, ВВР, 1994 р., N 41, ст. 375, від 14 жовтня 1994 року N 209/94-ВР, ВВР, 1994 р., N 46, ст. 413, від 15 листопада 1994 року N 244/94-ВР, ВВР, 1994 р., N 49, ст. 431, від 15 листопада 1994 року N 246/94-ВР, ВВР, 1994 р., N 48, ст. 429, від 19 січня 1995 року N 8/95-ВР, ВВР, 1995 р., N 3, ст. 20, від 15 лютого 1995 року N 64/95-ВР, ВВР, 1995 р., N 10, ст. 64, від 28 лютого 1995 року N 75/95-ВР, ВВР, 1995 р., N 13, ст. 85, від 1 березня 1995 року N 79/95-ВР, ВВР, 1995 р., N 13, ст. 87, від 5 квітня 1995 року N 123/95-ВР, ВВР, 1995 р., N 15, ст. 103, від 2 червня 1995 року N 210/95-ВР, ВВР, 1995 р., N 22, ст. 169, від 11 липня 1995 року N 282/95-ВР, ВВР, 1995 р., N 29, ст. 216, від 11 липня 1995 року N 296/95-ВР, ВВР, 1995 р., N 29, ст. 223, від 13 липня 1995 року N 305/95-ВР, ВВР, 1995 р., N 30, ст. 233, від 5 жовтня 1995 року N 358/95-ВР, ВВР, 1995 р., N 34, ст. 268, від 6 березня 1996 року N 81/96-ВР, ВВР, 1996 р., N 15, ст. 70, від 25 квітня 1996 року N 148/96-ВР, ВВР, 1996 р., N 25, ст. 104, від 15 травня 1996 року N 196/96-ВР, ВВР, 1996 р., N 31, ст. 145, від 12 липня 1996 року N 323/96-ВР, ВВР, 1996., N 52, ст. 294, від 12 липня 1996 року N 328/96-ВР, ВВР, 1996 р., N 44, ст. 216, від 1 жовтня 1996 року N 386/96-ВР, ВВР, 1996 р., N 45, ст. 247, від 2 жовтня 1996 року N 388/96-ВР, ВВР, 1996 р., N 46, ст. 249, від 2 жовтня 1996 року N 398/96-ВР, ВВР, 1996 р., N 46, ст. 251, від 13 листопада 1996 року N 489/96-ВР, ВВР, 1996 р., N 52, ст. 305, від 14 листопада 1996 року N 497/96-ВР, ВВР, 1997 р., N 1, ст. 1, від 23 січня 1997 року N 23/97-ВР, ОВУ, 1997 р., числа 7, 8 (книга перша), с. 7, від 7 лютого 1997 року N 55/97-ВР, ОВУ, 1997 р., число 11, с. 3, від 4 червня 1997 року N 308/97-ВР, ОВУ, 1997 р., число 24, с. 5, від 20 червня 1997 року N 390/97-ВР, ОВУ, 1997 р., число 30, с. 7, від 19 листопада 1997 року N 650/97-ВР, ОВУ, 1997 р., число 50, с. 38, від 19 листопада 1997 року N 651/97-ВР, ОВУ, 1997 р., число 51, с. 9, від 21 листопада 1997 року N 666/97-ВР, ОВУ, 1997 р., число 51, с. 11, від 4 лютого 1998 року N 73/98-ВР, ОВУ, 1998 р., N 8, ст. 292, від 24 березня 1998 року N 210/98-ВР, ОВУ, 1998 р., N 15, ст. 567, від 23 грудня 1998 року N 352-XIV, ОВУ, 1999 р., N 2, ст. 48, від 18 лютого 1999 року N 444-XIV, ОВУ, 1999 р., N 10, ст. 369, від 24 березня 1999 року N 557-XIV, ОВУ, 1999 р., N 15, ст. 600, від 2 липня 1999 року N 812-XIV, ОВУ, 1999 р., N 29, ст. 1457, від 8 липня 1999 року N 863-XIV, ОВУ, 1999 р., N 32, ст. 1650, від 9 липня 1999 року N 898-XIV, ОВУ, 1999 р., N 31, ст. 1586, від 16 липня 1999 року N 998-XIV, ОВУ, 1999 р., N 32, ст. 1656, від 14 вересня 1999 року N 1040-XIV, ОВУ, 1999 р., N 40, ст. 1981, від 21 вересня 1999 року N 1080-XIV, ОВУ, 1999 р., N 42, ст. 2076, від 8 жовтня 1999 року N 1142-XIV, ОВУ, 1999 р., N 43, ст. 2129, від 17 листопада 1999 року N 1228-XIV, ОВУ, 1999 р., N 49, ст. 2395, від 14 грудня 1999 року N 1288-XIV, ОВУ, 2000 р., N 2, ст. 20, від 22 грудня 1999 року N 1342-XIV, ОВУ, 2000 р., N 3, ст. 63, від 11 січня 2000 року N 1368-XIV, ОВУ, 2000 р., N 5, ст. 143, від 13 січня 2000 року N 1379-XIV, ОВУ, 2000 р., N 5, ст. 145, від 13 січня 2000 року N 1381-XIV, ОВУ, 2000 р., N 6, ст. 199, від 23 березня 2000 року N 1580-III, ОВУ, 2000 р., N 16, ст. 649, від 23 березня 2000 року N 1587-III, ОВУ, 2000 р., N 16, ст. 653, від 20 квітня 2000 року N 1685-III, ОВУ, 2000 р., N 22, ст. 882, від 11 травня 2000 року N 1708-III, ОВУ, 2000 р., N 22, ст. 884, від 18 травня 2000 року N 1744-III, ОВУ, 2000 р., N 23, ст. 923, від 13 липня 2000 року N 1929-III, ОВУ, 2000 р., N 33, ст. 1399, від 21 вересня 2000 року N 1969-III, ОВУ, 2000 р., N 41, ст. 1735, від 21 вересня 2000 року N 1979-III, ОВУ, 2000 р., N 43, ст. 1815, від 21 вересня 2000 року N 1981-III, ОВУ, 2000 р., N 43, ст. 1816, від 21 вересня 2000 року N 1986-III, ОВУ, 2000 р., N 42, ст. 1769, від 5 жовтня 2000 року N 2029-III, ОВУ, 2000 р., N 44, ст. 1885, від 19 жовтня 2000 року N 2056-III, ОВУ, 2000 р., N 46, ст. 1975, від 16 листопада 2000 року N 2114-III, ОВУ, 2000 р., N 50, ст. 2147, від 21 грудня 2000 року N 2171-III, ОВУ, 2001 р., N 4, ст. 107, від 18 січня 2001 року N 2247-III, ОВУ, 2001 р., N 8, ст. 312, від 5 квітня 2001 року N 2342-III, ОВУ, 2001 р., N 18, ст. 777, від 5 квітня 2001 року N 2350-III, ОВУ, 2001 р., N 18, ст. 778, від 5 квітня 2001 року N 2359-III, ОВУ, 2001 р., N 18, ст. 779, від 5 квітня 2001 року N 2360-III, ОВУ, 2001 р., N 17, ст. 726, від 5 квітня 2001 року N 2362-III, ОВУ, 2001 р., N 17, ст. 727, від 5 квітня 2001 року N 2372-III, ОВУ, 2001 р., N 17, ст. 729, від 17 травня 2001 року N 2415-III, ОВУ, 2001 р., N 24, ст. 1061, від 24 травня 2001 року N 2443-III, ОВУ, 2001 р., N 25, ст. 1098, від 21 червня 2001 року N 2550-III, ОВУ, 2001 р., N 28, ст. 1236, від 13 вересня 2001 року N 2686-III, ОВУ, 2001 р., N 41, ст. 1830, від 20 вересня 2001 року N 2703-III, ОВУ, 2001 р., N 41, ст. 1832, від 4 жовтня 2001 року N 2747-III, ОВУ, 2001 р., N 43, ст. 1913, від 15 листопада 2001 року N 2787-III, ОВУ, 2001 р., N 50, ст. 2221, від 13 грудня 2001 року N 2888-III, ОВУ, 2002 р., N 2, ст. 43, від 17 січня 2002 року N 2953-III, ОВУ, 2002 р., N 7, ст. 276, від 7 лютого 2002 року N 3047-III, ОВУ, 2002 р., N 10, ст. 456, від 7 лютого 2002 року N 3048-III, ОВУ, 2002 р., N 10, ст. 457, від 26 вересня 2002 року N 177-IV, ОВУ, 2002 р., N 44, ст. 2000, від 24 жовтня 2002 року N 198-IV, ОВУ, 2002 р., N 46, ст. 2088, від 28 листопада 2002 року N 249-IV, ОВУ, 2002 р., N 50, ст. 2248, від 28 листопада 2002 року N 254-IV, ОВУ, 2002 р., N 52, ст. 2350, від 26 грудня 2002 року N 394-IV, ОВУ, 2003 р., N 5, ст. 169, від 16 січня 2003 року N 429-IV, ОВУ, 2003 р., N 6, ст. 211, від 20 лютого 2003 року N 543-IV, ОВУ, 2003 р., N 12, ст. 513, від 20 лютого 2003 року N 548-IV, ОВУ, 2003 р., N 12, ст. 517, від 20 лютого 2003 року N 552-IV, ОВУ, 2003 р., N 11, ст. 464, від 3 квітня 2003 року N 662-IV, ОВУ, 2003 р., N 17, ст. 741, від 3 квітня 2003 року N 666-IV, ОВУ, 2003 р., N 17, ст. 744, від 3 квітня 2003 року N 667-IV, ОВУ, 2003 р., N 17, ст. 745, від 3 квітня 2003 року N 676-IV, ОВУ, 2003 р., N 18 - 19, ст. 810, від 15 травня 2003 року N 743-IV, ОВУ, 2003 р., N 23, ст. 1015, від 15 травня 2003 року N 749-IV, ОВУ, 2003 р., N 23 ст. 1017, від 15 травня 2003 року N 759-IV, ОВУ, 2003 р., N 23, ст. 1019, від 15 травня 2003 року N 762-IV, ОВУ, 2003 р., N 23, ст. 1021, від 22 травня 2003 року N 860-IV, ОВУ, 2003 р., N 25, ст. 1179, від 19 червня 2003 року N 980-IV, ОВУ, 2003 р., N 30, ст. 1527, від 10 липня 2003 року N 1098-IV, ОВУ, 2003 р., N 33, ст. 1776, від 10 липня 2003 року N 1107-IV, ОВУ, 2003 р., N 32, ст. 1684, від 11 липня 2003 року N 1122-IV, ОВУ, 2003 р., N 32, ст. 1688, від 11 липня 2003 року N 1128-IV, ОВУ, 2003 р., N 33, ст. 1782, від 11 вересня 2003 року N 1155-IV, ОВУ, 2003 р., N 40, ст. 2090, від 18 листопада 2003 року N 1253-IV, ОВУ, 2003 р., N 50, ст. 2594, від 18 листопада 2003 року N 1254-IV, ОВУ, 2003 р., N 50, ст. 2595, від 18 листопада 2003 року N 1280-IV, ОВУ, 2003 р., N 51, ст. 2644, від 18 листопада 2003 року N 1284-IV, ОВУ, 2003 р., N 50, ст. 2601, від 20 листопада 2003 року N 1299-IV, ОВУ, 2003 р., N 52, ст. 2737, від 11 грудня 2003 року N 1377-IV, ОВУ, 2003 р., N 52, ст. 2752, від 3 лютого 2004 року N 1410-IV, ОВУ, 2004 р., N 8, ст. 456, від 3 лютого 2004 року N 1418-IV, ОВУ, 2004 р., N 8, ст. 462, від 11 травня 2004 року N 1703-IV, ОВУ, 2004 р., N 22, ст. 1483, від 18 травня 2004 року N 1723-IV, ОВУ, 2004 р., N 23, ст. 1545, від 18 травня 2004 року N 1725-IV, ОВУ, 2004 р., N 23, ст. 1547, від 3 червня 2004 року N 1745-IV, ОВУ, 2004 р., N 25, ст. 1633, від 15 червня 2004 року N 1765-IV, ОВУ, 2004 р., N 28, ст. 1850 від 17 червня 2004 року N 1805-IV, ОВУ, 2004 р., N 27, ст. 1760, від 24 червня 2004 року N 1876-IV, ОВУ, 2004 р., N 30, ст. 1986, від 1 липня 2004 року N 1961-IV, ОВУ, 2004 р., N 30, ст. 2000, від 18 листопада 2004 року N 2188-IV, ОВУ, 2005 р., N 1, ст. 1, від 18 листопада 2004 року N 2197-IV, ОВУ, 2004 р., N 49, ст. 3196, від 16 грудня 2004 року N 2247-IV, ОВУ, 2005 р., N 2, ст. 55, від 16 грудня 2004 року N 2250-IV, ОВУ, 2005 р., N 1, ст. 7, від 16 грудня 2004 року N 2251-IV, ОВУ, 2005 р., N 2, ст. 57, від 16 грудня 2004 року N 2252-IV, ОВУ, 2005 р., N 2, ст. 58, від 12 січня 2005 року N 2322-IV, ОВУ, 2005 р., N 6, ст. 340, від 20 січня 2005 року N 2377-IV, ОВУ, 2005 р., N 4, ст. 197, від 3 березня 2005 року N 2454-IV, ОВУ, 2005 р., N 13, ст. 654, від 31 травня 2005 року N 2598-IV, ОВУ, 2005 р., N 26, ст. 1482, від 31 травня 2005 року N 2600-IV, ОВУ, 2005 р., N 25, ст. 1401, від 2 червня 2005 року N 2635-IV, ОВУ, 2005 р., N 26, ст. 1485, від 6 вересня 2005 року N 2806-IV, ОВУ, 2005 р., N 39, ст. 2429, від 8 вересня 2005 року N 2851-IV, ОВУ, 2005 р., N 40, ст. 2530, від 22 вересня 2005 року N 2899-IV, ОВУ, 2005 р., N 42, ст. 2642, від 6 жовтня 2005 року N 2960-IV, ОВУ, 2005 р., N 50, ст. 3108, від 15 листопада 2005 року N 3078-IV, ОВУ, 2006 р., N 51, ст. 3169 від 17 листопада 2005 року N 3108-IV, ОВУ, 2005 р., N 49, ст. 3048, від 15 грудня 2005 року N 3201-IV, ОВУ, 2006 р., N 1, ст. 6, від 22 грудня 2005 року N 3262-IV, ОВУ, 2006 р., N 1 - 2, ст. 13, від 12 січня 2006 року N 3322-IV, ОВУ, 2006 р., N 5, ст. 206, від 12 січня 2006 року N 3336-IV, ОВУ, 2006 р., N 9, ст. 510, від 17 січня 2006 року N 3349-IV, ОВУ, 2006 р., N 6, ст. 284, від 19 січня 2006 року N 3380-IV, ОВУ, 2006 р., N 6, ст. 290, від 23 лютого 2006 року N 3475-IV, ОВУ, 2006 р., N 13, ст. 856 від 23 лютого 2006 року N 3503-IV, ОВУ, 2006 р., N 13, ст. 859, від 23 лютого 2006 року N 3504-IV, ОВУ, 2006 р., N 13, ст. 860, від 1 грудня 2006 року N 424-V, ОВУ, 2007 р., N 1, ст. 1, від 12 грудня 2006 року N 435-V, ОВУ, 2007 р., N 1, ст. 2, від 22 грудня 2006 року N 534-V, ОВУ, 2007 р., N 1, ст. 15, від 11 січня 2007 року N 577-V, ОВУ, 2007 р., N 4, ст. 146, від 11 січня 2007 року N 578-V, ОВУ, 2007 р., N 8, ст. 278, від 7 лютого 2007 року N 609-V, ОВУ, 2007 р., N 18, ст. 690, від 8 лютого 2007 року N 622-V, ОВУ, 2007 р., N 15, ст. 556, від 22 лютого 2007 року N 695-V, ОВУ, 2007 р., N 19, ст. 751, від 22 лютого 2007 року N 698-V, ОВУ, 2007 р., N 20, ст. 789 (зміни, внесені Законом України від 22 лютого 2007 року N 698-V, набрали чинності з 1 жовтня 2007 року), від 14 березня 2007 року N 736-V, ОВУ, 2007 р., N 23, ст. 937, від 16 березня 2007 року N 760-V, ОВУ, 2007 р., N 27, ст. 1077, від 19 квітня 2007 року N 956-V, ОВУ, 2007 р., N 44, ст. 1772, від 19 квітня 2007 року N 966-V, ОВУ, 2007 р., N 44, ст. 1775, від 11 травня 2007 року N 1014-V, ОВУ, 2007 р., N 44, ст. 1776, від 16 травня 2007 року N 1026-V, ОВУ, 2007 р., N 44, ст. 1777 (зміни, внесені Законом України від 16 травня 2007 року N 1026-V, набрали чинності з 1 січня 2008 року), від 17 травня 2007 року N 1033-V, ОВУ, 2007 р., N 43, ст. 1705, від 15 квітня 2008 року N 271-VI, ОВУ, 2008 р., N 33, ст. 1076, від 16 вересня 2008 року N 509-VI, ОВУ, 2008 р., N 77, ст. 2583, від 18 грудня 2008 року N 692-VI, ОВУ, 2009 р., N 16, ст. 489, від 24 вересня 2008 року N 586-VI, ОВУ, 2008 р., N 79, ст. 2652 (зміни, внесені підпунктом 67 пункту 2 розділу I Закону України від 24 вересня 2008 року N 586-VI, набрали чинності з 1 січня 2009 року), від 25 вересня 2008 року N 599-VI, ОВУ, 2008 р., N 86, ст. 2868, від 25 грудня 2008 року N 800-VI, ОВУ, 2009 р., N 1, ст. 10, від 25 грудня 2008 року N 801-VI, ОВУ, 2009 р., N 1, ст. 11, від 15 січня 2009 року N 885-VI, ОВУ, 2009 р., N 8, ст. 239, від 19 лютого 2009 року N 1027-VI, ОВУ, 2009 р., N 18, ст. 558, від 19 березня 2009 року N 1159-VI, від 19 березня 2009 року N 1165-VI Положення частини першої статті 268 цього Кодексу визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) (згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року N 13-рп/2000) Окремим положенням цього Кодексу дано офіційне тлумачення (згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 30 травня 2001 року N 7-рп/2001) Положення статті 2446 цього Кодексу визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) (згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 3 лютого 2009 року N 4-рп/2009) (У тексті Кодексу слова "Республіка Крим" у всіх відмінках замінено словами "Автономна Республіка Крим" у відповідних відмінках згідно із Законом України від 14 жовтня 1994 року N 209/94-ВР) (У тексті Кодексу слова "службова особа" в усіх відмінках замінено словами "посадова особа" у відповідних відмінках згідно із Законом України від 11 липня 1995 року N 282/95-ВР) (У тексті Кодексу слова "районний (міський)" у всіх відмінках і числах замінено словами "районний, районний у місті, міський чи міськрайонний" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом України від 15 травня 2003 року N 762-IV) (У тексті Кодексу слова "спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі охорони праці" замінено словами "спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці" згідно з Законом України від 18 листопада 2004 року N 2197-IV) Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Глава 1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Розділ II. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ I. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Глава 2 АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ Глава 3 АДМІНІСТРАТИВНЕ СТЯГНЕННЯ Глава 4 НАКЛАДЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СТЯГНЕННЯ II. ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Глава 5 АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ПРАЦІ І ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ Глава 6 АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ВЛАСНІСТЬ Глава 7 АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ПРИРОДИ, ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ, ОХОРОНИ ПАМ'ЯТОК ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ Глава 8 АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ В ПРОМИСЛОВОСТІ, БУДІВНИЦТВІ ТА У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИХ РЕСУРСІВ Глава 9 АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ. ПОРУШЕННЯ ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНИХ ПРАВИЛ Глава 10 АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ НА ТРАНСПОРТІ, В ГАЛУЗІ ШЛЯХОВОГО ГОСПОДАРСТВА І ЗВ'ЯЗКУ Глава 11 АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ В ГАЛУЗІ ЖИТЛОВИХ ПРАВ ГРОМАДЯН, ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА БЛАГОУСТРОЮ Глава 12 АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ В ГАЛУЗІ ТОРГІВЛІ, ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ, СФЕРІ ПОСЛУГ, В ГАЛУЗІ ФІНАНСІВ І ПІДПРИЄМНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ Глава 13 АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ В ГАЛУЗІ СТАНДАРТИЗАЦІЇ, ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ, МЕТРОЛОГІЇ ТА СЕРТИФІКАЦІЇ Глава 14 АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ГРОМАДСЬКИЙ ПОРЯДОК І ГРОМАДСЬКУ БЕЗПЕКУ Глава 15 АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ВСТАНОВЛЕНИЙ ПОРЯДОК УПРАВЛІННЯ Глава 15-А АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ЗДІЙСНЕННЯ НАРОДНОГО ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ ТА ВСТАНОВЛЕНИЙ ПОРЯДОК ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Розділ III ОРГАНИ, УПОВНОВАЖЕНІ РОЗГЛЯДАТИ СПРАВИ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ Глава 16 ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ Глава 17 ПІДВІДОМЧІСТЬ СПРАВ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ Розділ IV ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ Глава 18 ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ Глава 19 ПРОТОКОЛ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ Глава 20 ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ Глава 21 ОСОБИ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У ПРОВАДЖЕННІ В СПРАВІ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ Глава 22 РОЗГЛЯД СПРАВ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ Глава 23 ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ Глава 24 ОСКАРЖЕННЯ І ОПРОТЕСТУВАННЯ ПОСТАНОВИ ПО СПРАВІ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ Розділ V ВИКОНАННЯ ПОСТАНОВ ПРО НАКЛАДЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ СТЯГНЕНЬ Глава 25 ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ Глава 26 ПРОВАДЖЕННЯ ПО ВИКОНАННЮ ПОСТАНОВИ ПРО ВИНЕСЕННЯ ПОПЕРЕДЖЕННЯ Глава 27 ПРОВАДЖЕННЯ ПО ВИКОНАННЮ ПОСТАНОВИ ПРО НАКЛАДЕННЯ ШТРАФУ Глава 28 ПРОВАДЖЕННЯ ПО ВИКОНАННЮ ПОСТАНОВИ ПРО ОПЛАТНЕ ВИЛУЧЕННЯ ПРЕДМЕТА Глава 29 ПРОВАДЖЕННЯ ПО ВИКОНАННЮ ПОСТАНОВИ ПРО КОНФІСКАЦІЮ ПРЕДМЕТА, ГРОШЕЙ Глава 30 ПРОВАДЖЕННЯ ПО ВИКОНАННЮ ПОСТАНОВИ ПРО ПОЗБАВЛЕННЯ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРАВА Глава 30-А ПРОВАДЖЕННЯ ПРО ВИКОНАННЯ ПОСТАНОВИ ПРО ЗАСТОСУВАННЯ ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ Глава 31 ПРОВАДЖЕННЯ ПО ВИКОНАННЮ ПОСТАНОВИ ПРО ЗАСТОСУВАННЯ ВИПРАВНИХ РОБІТ Глава 32 ПРОВАДЖЕННЯ ПО ВИКОНАННЮ ПОСТАНОВИ ПРО ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО АРЕШТУ Глава 33 ПРОВАДЖЕННЯ ПО ВИКОНАННЮ ПОСТАНОВИ В ЧАСТИНІ ВІДШКОДУВАННЯ МАЙНОВОЇ ШКОДИ

Глава 32 ПРОВАДЖЕННЯ ПО ВИКОНАННЮ ПОСТАНОВИ ПРО ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО АРЕШТУ Стаття 326. Виконання постанови про застосування адміністративного арешту Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення. (Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.04.2001 р. N 2342-III) Стаття 327. Порядок відбування адміністративного арешту Осіб, підданих адміністративному арешту, тримають під вартою в місцях, що їх визначають органи внутрішніх справ. При виконанні постанови про застосування адміністративного арешту арештовані піддаються особистому оглядові. Строк адміністративного затримання зараховується до строку адміністративного арешту. Відбування адміністративного арешту провадиться за правилами, встановленими законами України. (Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.04.2001 р. N 2342-III) Стаття 328. Трудове використання осіб, підданих адміністративному арешту Особи, піддані адміністративному арешту за правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 173, 1732, частиною третьою статті 178, статтею 185, частиною другою статті 1851 і частиною першою статті 1853 цього Кодексу, використовуються на фізичних роботах. Організація трудового використання осіб, підданих адміністративному арешту, покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад. Особам, підданим адміністративному арешту, за час перебування під арештом заробітна плата за місцем постійної роботи не виплачується. (Із змінами, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 29.05.85 р. N 316-XI, від 21.08.87 р. N 4452-XI, від 03.08.88 р. N 6347-XI, від 04.05.90 р. N 9166-XI; законами України від 05.04.2001 р. N 2342-III, від 15.05.2003 р. N 759-IV, від 02.06.2005 р. N 2635-IV)

Глава 31 ПРОВАДЖЕННЯ ПО ВИКОНАННЮ ПОСТАНОВИ ПРО ЗАСТОСУВАННЯ ВИПРАВНИХ РОБІТ Стаття 322. Виконання постанови про застосування виправних робіт Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування виправних робіт надсилається органу Державного департаменту України з питань виконання покарань на виконання не пізніш як наступного дня після її винесення. Виправні роботи відповідно до статті 31 цього Кодексу відбуваються за місцем постійної роботи порушника. На підставі постанови про виправні роботи із заробітку порушника провадяться відрахування в доход держави протягом строку відбування адміністративного стягнення в розмірі, визначеному постановою. (Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.04.2001 р. N 2342-III) Стаття 323. Обчислення строку відбування виправних робіт Відбування виправних робіт обчислюється часом, протягом якого порушник працював і з його заробітку провадилось відрахування. Кількість днів, відпрацьованих порушником, має бути не менше кількості робочих днів, що припадають на встановлений районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) календарний строк стягнення. Якщо порушник не відпрацював зазначеної кількості робочих днів і відсутні підстави для зарахування невідпрацьованих днів у строк стягнення, відбування виправних робіт триває до повного відпрацювання порушником належної кількості робочих днів. У строк відбування стягнення зараховується час, протягом якого порушник не працював з поважних причин і йому відповідно до закону виплачувалась заробітна плата. До цього строку також зараховується час хвороби, час, наданий для догляду за хворим, і час проведений у відпустці по вагітності і родах. Час хвороби, спричиненої сп'янінням або діями, зв'язаними з сп'янінням, до строку відбування виправних робіт не зараховується. (Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.04.2001 р. N 2342-III) Стаття 324. Обов'язки власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем відбування порушником виправних робіт На власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем відбування порушником виправних робіт покладається: правильне і своєчасне провадження відрахувань із заробітку порушника в доход держави і своєчасний переказ відрахованих сум у встановленому порядку; трудове виховання порушника; повідомлення органів, що відають виконанням даного виду стягнення, про ухилення порушника від відбування стягнення. (Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.04.2001 р. N 2342-III) Стаття 325. Наслідки ухилення особи від відбування виправних робіт, застосованих за вчинення дрібного хуліганства У разі ухилення особи від відбування виправних робіт, застосованих за вчинення дрібного хуліганства, постановою судді невідбутий строк виправних робіт може бути замінено штрафом від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративним арештом з розрахунку один день арешту за три дні виправних робіт, але не більш як на п'ятнадцять діб. (Із змінами, внесеними згідно із законами України від 07.02.97 р. N 55/97-ВР, від 05.04.2001 р. N 2342-III)

Глава 30-А ПРОВАДЖЕННЯ ПРО ВИКОНАННЯ ПОСТАНОВИ ПРО ЗАСТОСУВАННЯ ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ (Доповнено главою 30-А згідно із Законом України від 24.09.2008 р. N 586-VI) Стаття 3211. Виконання постанови про застосування громадських робіт Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування громадських робіт надсилається на виконання органу Державного департаменту України з питань виконання покарань не пізніше наступного дня після її винесення. Виконання стягнення у вигляді громадських робіт здійснюється на основі участі порушників у суспільно корисній праці, види якої визначають органи місцевого самоврядування. Стаття 3212. Обчислення строку відбування громадських робіт Строк стягнення у виді громадських робіт обчислюється в годинах, протягом яких порушник виконував визначену суспільно корисну працю. Громадські роботи виконуються не більш як чотири години на день, а неповнолітніми - дві години на день. Стаття 3213. Обов'язки власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем відбування порушником громадських робіт На власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем відбування порушником громадських робіт покладається: погодження з органом Державного департаменту України з питань виконання покарань переліку об'єктів, на яких порушники відбувають громадські роботи, та видів цих робіт; контроль за виконанням порушниками визначених для них робіт; своєчасне повідомлення органів, що відають виконанням даного виду стягнення, про ухилення порушника від відбування стягнення; ведення обліку та інформування органів, що відають виконанням даного стягнення, про кількість відпрацьованих порушником годин. Стаття 3214. Наслідки ухилення особи від відбування громадських робіт У разі ухилення порушника від відбування громадських робіт постановою судді невідбутий строк громадських робіт може бути замінено адміністративним арештом з розрахунку один день арешту за п'ять годин громадських робіт, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Глава 30 ПРОВАДЖЕННЯ ПО ВИКОНАННЮ ПОСТАНОВИ ПРО ПОЗБАВЛЕННЯ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРАВА Стаття 317. Органи, що виконують постанову про позбавлення спеціального права Постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів внутрішніх справ, зазначеними у пунктах 2 і 3 частини другої статті 222 цього Кодексу. Постанова про позбавлення права керування річковими і маломірними суднами виконується начальником Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства та його заступниками, капітаном річкового порту. Постанова про позбавлення права полювання виконується зазначеними у частині другій статті 242 цього Кодексу посадовими особами органів мисливського господарства. (Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 03.04.86 р. N 2010-XI; законами України від 06.03.96 р. N 81/96-ВР, від 05.04.2001 р. N 2342-III, від 13.09.2001 р. N 2686-III, від 24.09.2008 р. N 586-VI) Стаття 318. Порядок виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном У разі винесення постанови про позбавлення права керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном вилучене посвідчення водія (свідоцтво, диплом) особі, щодо якої застосовано даний захід адміністративного стягнення, не повертається. Дія виданого замість вилученого посвідчення водія (свідоцтва, диплома) тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном продовжується до закінчення строку, встановленого для подання скарги, або до прийняття рішення по скарзі. Якщо в результаті розгляду скарги буде прийнято рішення про скасування постанови і закриття справи або про заміну позбавлення права керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном іншим заходом стягнення (пункти 3 і 4 частини першої статті 293 цього Кодексу), вилучене посвідчення водія (свідоцтво, диплом) повертається особі, у якої його було вилучено. (Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19.05.89 р. N 7542-XI; Законом України від 24.09.2008 р. N 586-VI) Стаття 319. Порядок виконання постанови про позбавлення права полювання Виконання постанови про позбавлення права полювання провадиться шляхом вилучення посвідчення мисливця. У разі ухилення особи, позбавленої права полювання, від здачі посвідчення мисливця, органи мисливського господарства вилучення посвідчення мисливця провадять у встановленому порядку. Порядок вилучення посвідчення мисливця встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі лісового господарства. (Із змінами, внесеними згідно із законами України від 06.03.96 р. N 81/96-ВР, від 05.04.2001 р. N 2342-III, від 11.07.2003 р. N 1122-IV) Стаття 320. Виключена. (згідно із Законом України від 24.09.2008 р. N 586-VI) Стаття 321. Обчислення строків позбавлення спеціального права Водії транспортних засобів, судноводії і особи, що порушили правила полювання, вважаються позбавленими спеціального права з дня винесення постанови про позбавлення цього права. Якщо зазначені особи, які позбавлені спеціального права, ухиляються від здачі документа, що посвідчує це право, то строк позбавлення їх спеціального права обчислюється з дня здачі або вилучення такого документа. Після закінчення призначеного строку позбавлення спеціального права особі, щодо якої застосовано даний захід адміністративного стягнення, повертаються в установленому порядку вилучені в неї документи. Вилучене посвідчення водія транспортного засобу повертається особі, яку було позбавлено права керування транспортними засобами, після успішного складання нею в Державній автомобільній інспекції іспитів для отримання права керування. (Із змінами, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 29.07.91 р. N 1369-XII, від 15.11.91 р. N 1818-XII; Законом України від 24.09.2008 р. N 586-VI)

Глава 29 ПРОВАДЖЕННЯ ПО ВИКОНАННЮ ПОСТАНОВИ ПРО КОНФІСКАЦІЮ ПРЕДМЕТА, ГРОШЕЙ (Назва глави із змінами, внесеними згідно із Законом Української РСР від 25.06.91 р. N 1255-XII) Стаття 313. Органи, що виконують постанови про конфіскацію предмета, грошей Постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, виконуються державними виконавцями в порядку, встановленому законом. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 03.04.86 р. N 2010-XI, від 27.06.86 р. N 2444-XI, від 19.12.86 р. N 3282-XI, від 12.06.87 р. N 4134-XI, від 14.12.88 р. N 6976-XI, від 27.04.89 р. N 7445-XI, від 19.01.90 р. N 8711-XI, від 07.03.90 р. N 8918-XI, від 03.08.90 р. N 158-XII, від 09.08.91 р. N 1413-XII; Законом Української РСР від 25.06.91 р. N 1255-XII; законами України від 24.12.93 р. N 3806-XII, від 22.09.94 р. N 179/94-ВР, від 15.11.94 р. N 244/94-ВР, від 15.02.95 р. N 64/95-ВР, від 06.03.96 р. N 81/96-ВР, від 25.04.96 р. N 148/96-ВР, від 12.07.96 р. N 323/96-ВР, від 01.10.96 р. N 386/96-ВР, від 14.11.96 р. N 497/96-ВР, від 23.12.98 р. N 352-XIV, від 16.07.99 р. N 998-XIV, від 23.03.2000 р. N 1587-III, від 18.05.2000 р. N 1744-III, від 21.09.2000 р. N 1969-III; у редакції Закону України від 19.10.2000 р. N 2056-III) Стаття 314. Порядок виконання постанови про конфіскацію предмета, грошей Виконання постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, здійснюється шляхом вилучення конфіскованого предмета і примусового безоплатного звернення цього предмета у власність держави. (Із змінами, внесеними згідно із Законом Української РСР від 25.06.91 р. N 1255-XII; Законом України від 05.04.2001 р. N 2342-III) Стаття 315. Порядок реалізації конфіскованих предметів, грошей Реалізація конфіскованих предметів, які стали знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, провадиться в порядку, встановлюваному законами України. (Із змінами, внесеними згідно із Законом Української РСР від 25.06.91 р. N 1255-XII; Законом України від 05.04.2001 р. N 2342-III) Стаття 316. Закінчення провадження по виконанню постанови про конфіскацію предмета, грошей Постанова про конфіскацію предмета, грошей з відміткою про виконання повертається до суду, який виніс постанову. (Із змінами, внесеними згідно із Законом Української РСР від 25.06.91 р. N 1255-XII; Законом України від 05.04.2001 р. N 2342-III)

Глава 28 ПРОВАДЖЕННЯ ПО ВИКОНАННЮ ПОСТАНОВИ ПРО ОПЛАТНЕ ВИЛУЧЕННЯ ПРЕДМЕТА Стаття 311. Органи, що виконують постанови про оплатне вилучення предмета Постанова про оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, виконується державним виконавцем. (Із змінами, внесеними згідно із законами України від 25.04.96 р. N 148/96-ВР, від 19.10.2000 р. N 2056-III) Стаття 312. Виконання постанови про оплатне вилучення предмета Предмет, вилучений на підставі постанови про його оплатне вилучення, здається державним виконавцем для реалізації в порядку, встановленому законом. Суми, виручені від реалізації оплатно вилученого предмета, відповідно до статті 28 цього Кодексу передаються колишньому власникові з відрахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій. (У редакції Закону України від 19.10.2000 р. N 2056-III)

Глава 27 ПРОВАДЖЕННЯ ПО ВИКОНАННЮ ПОСТАНОВИ ПРО НАКЛАДЕННЯ ШТРАФУ Стаття 307. Строки і порядок виконання постанови про накладення штрафу Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. (Із змінами, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 19.05.89 р. N 7542-XI, від 29.07.91 р. N 1369-XII, від 15.11.91 р. N 1818-XII; законами України від 15.11.94 р. N 244/94-ВР, від 15.05.96 р. N 196/96-ВР, від 24.09.2008 р. N 586-VI) Стаття 308. Примусове виконання постанови про стягнення штрафу У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України. (Із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 19.10.2000 р. N 2056-III, від 24.09.2008 р. N 586-VI) Стаття 309. Виконання постанови про накладення штрафу, який стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення При стягненні штрафу відповідно до статті 258 цього Кодексу на місці вчинення адміністративного правопорушення порушникові видається квитанція встановленого зразка, яка є документом суворої фінансової звітності. У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення провадження в справі, а потім виконання постанови здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом. (Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19.05.89 р. N 7542-XI) Стаття 310. Закінчення провадження по виконанню постанови про накладення штрафу Постанова про накладення штрафу, за якою стягнення штрафу проведено повністю, з відміткою про виконання повертається органові (посадовій особі), який виніс постанову.

Глава 26 ПРОВАДЖЕННЯ ПО ВИКОНАННЮ ПОСТАНОВИ ПРО ВИНЕСЕННЯ ПОПЕРЕДЖЕННЯ Стаття 306. Порядок виконання постанови про винесення попередження Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виконується органом (посадовою особою), який виніс постанову, шляхом оголошення постанови порушнику. Якщо постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виноситься під час відсутності порушника, йому вручається копія постанови в порядку і строки, передбачені статтею 285 цього Кодексу. При винесенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення порушень, передбачених статтями 116, 1162, 117 цього Кодексу, воно оформляється способом, встановленим відповідно Міністерством внутрішніх справ України або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту. (Із змінами, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 19.05.89 р. N 7542-XI, від 29.07.91 р. N 1369-XII, від 15.11.91 р. N 1818-XII; законами України від 05.04.2001 р. N 2342-III, від 24.09.2008 р. N 586-VI, від 15.01.2009 р. N 885-VI)

Розділ V ВИКОНАННЯ ПОСТАНОВ ПРО НАКЛАДЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ СТЯГНЕНЬ Глава 25 ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 298. Обов'язковість постанови про накладення адміністративного стягнення Постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями посадовими особами і громадянами. Стаття 299. Звернення постанови до виконання Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України. При оскарженні або опротестуванні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги або протесту без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 307 цього Кодексу. Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову. (Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.04.2001 р. N 2342-III) Стаття 300. Порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення Постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України. Постанова про адміністративний арешт виконується органом внутрішніх справ у порядку, встановленому законами України. У разі винесення кількох постанов про накладення адміністративних стягнень щодо однієї особи кожна постанова виконується окремо. (Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.04.2001 р. N 2342-III) Стаття 301. Відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення За наявності обставин, що ускладнюють виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту чи виправних робіт або роблять її виконання неможливим, орган (посадова особа), який виніс постанову, може відстрочити її виконання на строк до одного місяця. Відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом. (У редакції Закону України від 19.10.2000 р. N 2056-III) Стаття 302. Припинення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення За наявності обставин, зазначених у пунктах 5, 6 і 9 статті 247 цього Кодексу, орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання. Стаття 303. Давність виконання постанов про накладення адміністративних стягнень Не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження чи опротестування постанови відповідно до статті 291 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги або протесту. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки. Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень. (Із змінами, внесеними згідно із законами України від 05.04.2001 р. N 2342-III, від 24.09.2008 р. N 586-VI) Стаття 304. Вирішення питань, зв'язаних з виконанням постанови Питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову. Стаття 305. Контроль за виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом. (Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 19.10.2000 р. N 2056-III)

Глава 24 ОСКАРЖЕННЯ І ОПРОТЕСТУВАННЯ ПОСТАНОВИ ПО СПРАВІ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ Стаття 287. Право оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом. (Із змінами, внесеними згідно із законами України від 05.04.2001 р. N 2342-III, від 24.09.2008 р. N 586-VI) Стаття 288. Порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: 1) постанову адміністративної комісії - у виконавчий комітет відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом; 2) рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради - у відповідну раду або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом; 3) постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Постанову про одночасне накладення основного і додаткового адміністративних стягнень може бути оскаржено за вибором особи, щодо якої її винесено, чи потерпілого в порядку, встановленому для оскарження основного або додаткового стягнення. 4) пункт 4 виключено 5) пункт 5 виключено Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати. Постанову уповноваженого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути скасовано або змінено за протестом прокурора керівником відповідного органу, а також незалежно від наявності протесту прокурора - керівником вищестоящого органу. Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 03.04.86 р. N 2010-XI, від 19.05.89 р. N 7542-XI; законами України від 15.12.92 р. N 2857-XII, від 15.11.94 р. N 244/94-ВР, від 24.03.99 р. N 557-XIV, від 05.04.2001 р. N 2342-III, від 24.09.2008 р. N 586-VI) Стаття 289. Строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Стаття 290. Опротестування постанови по справі про адміністративне правопорушення Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути опротестовано прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови. (Із доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 24.09.2008 р. N 586-VI) Стаття 291. Набрання постановою адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення законної сили Постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження (опротестування) цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення. (У редакції Закону України від 24.09.2008 р. N 586-VI) Стаття 292. Строк розгляду скарги і протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення Скарга і протест на постанову по справі про адміністративне правопорушення розглядаються правомочними органами (посадовими особами) в десятиденний строк з дня їх надходження, якщо інше не встановлено законами України. (Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.04.2001 р. N 2342-III) Стаття 293. Розгляд скарги і протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення Орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи). Стаття 294. Набрання постановою судді у справі про адміністративне правопорушення законної сили та перегляд постанови Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи протесту прокурора, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, протест прокурора, подані після закінчення цього строку, повертаються апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Апеляційна скарга, протест прокурора подаються до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Місцевий суд протягом трьох днів надсилає апеляційну скаргу, протест прокурора разом із справою у відповідний апеляційний суд. Апеляційний перегляд здійснюється суддею судової палати апеляційного суду в кримінальних справах протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, прокурора, який приніс протест, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, прокурора, який вніс протест, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. За наслідками розгляду апеляційної скарги, протесту прокурора суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу чи протест прокурора без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Після закінчення апеляційного провадження справа не пізніше ніж у п'ятиденний строк направляється до місцевого суду, який її розглядав. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 29.05.85 р. N 316-XI, від 27.06.86 р. N 2444-XI, від 21.08.87 р. N 4452-XI, від 03.08.88 р. N 6347-XI, від 14.12.88 р. N 6976-XI, від 27.04.89 р. N 7445-XI, від 19.01.90 р. N 8710-XI, від 19.01.90 р. N 8711-XI, від 07.03.90 р. N 8918-XI, від 20.04.90 р. N 9082-XI, від 04.05.90 р. N 9166-XI, від 18.01.91 р. N 647-XII, від 28.01.91 р. N 661-XII, від 09.08.91 р. N 1413-XII; Законом Української РСР від 25.06.91 р. N 1255-XII; законами України від 03.03.93 р. N 3039-XII, від 11.11.93 р. N 3582-XII, від 23.12.93 р. N 3785-XII, від 28.01.94 р. N 3888-XII, від 25.02.94 р. N 4042-XII, від 22.09.94 р. N 179/94-ВР, від 15.11.94 р. N 244/94-ВР, від 19.01.95 р. N 8/95-ВР, від 15.02.95 р. N 64/95-ВР, від 05.04.95 р. N 123/95-ВР, від 02.06.95 р. N 210/95-ВР, від 01.10.96 р. N 386/96-ВР, від 21.11.97 р. N 666/97-ВР, від 23.12.98 р. N 352-XIV, від 02.07.99 р. N 812-XIV, від 16.07.99 р. N 998-XIV, від 21.09.99 р. N 1080-XIV, від 13.01.2000 р. N 1381-XIV, від 20.04.2000 р. N 1685-III, від 18.05.2000 р. N 1744-III, від 21.09.2000 р. N 1969-III, від 21.09.2000 р. N 1986-III, від 19.10.2000 р. N 2056-III, від 18.01.2001 р. N 2247-III, від 05.04.2001 р. N 2342-III, від 05.04.2001 р. N 2350-III, від 05.04.2001 р. N 2359-III, від 21.06.2001 р. N 2550-III, від 20.09.2001 р. N 2703-III, від 04.10.2001 р. N 2747-III, від 15.11.2001 р. N 2787-III, від 17.01.2002 р. N 2953-III, від 28.11.2002 р. N 249-IV, від 20.02.2003 р. N 548-IV, від 03.04.2003 р. N 666-IV, від 03.04.2003 р. N 676-IV, від 15.05.2003 р. N 749-IV, від 15.05.2003 р. N 759-IV, від 11.07.2003 р. N 1122-IV, від 11.07.2003 р. N 1128-IV, від 20.11.2003 р. N 1299-IV, від 11.05.2004 р. N 1703-IV, від 03.06.2004 р. N 1745-IV, від 18.11.2004 р. N 2188-IV, від 16.12.2004 р. N 2247-IV, від 12.01.2005 р. N 2322-IV, від 02.06.2005 р. N 2635-IV, від 06.09.2005 р. N 2806-IV, від 22.09.2005 р. N 2899-IV, від 15.11.2005 р. N 3078-IV, від 15.12.2005 р. N 3201-IV, від 12.01.2006 р. N 3336-IV, від 23.02.2006 р. N 3504-IV, від 22.12.2006 р. N 534-V, від 11.01.2007 р. N 577-V, від 22.02.2007 р. N 695-V, від 17.05.2007 р. N 1033-V; у редакції Закону України від 24.09.2008 р. N 586-VI) Стаття 295. Надіслання копії рішення по скарзі або протесту на постанову Копія рішення по скарзі або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів надсилається особі, щодо якої її винесено. В той же строк копія постанови надсилається потерпілому на його прохання. Про результати розгляду протесту повідомляється прокуророві. Стаття 296. Наслідки скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення Скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв'язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість. Відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або виправних робіт, провадиться в порядку, встановленому законом. (Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.04.2001 р. N 2342-III) Стаття 297. Опротестування рішення по скарзі Рішення по скарзі на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути опротестовано прокурором. Протест на рішення по скарзі вноситься у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який прийняв рішення по скарзі.

Глава 23 ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ Стаття 283. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у пунктах 1 - 4 статті 213 цього Кодексу, одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування. Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження. Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу. У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом. (Із змінами, внесеними згідно із законами України від 15.11.94 р. N 244/94-ВР, від 05.04.2001 р. N 2342-III, від 24.09.2008 р. N 586-VI) Стаття 284. Види постанов по справі про адміністративне правопорушення По справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового слідства чи дізнання, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16.10.85 р. N 1117-XI; законами України від 15.11.94 р. N 244/94-ВР, від 05.04.2001 р. N 2342-III, від 15.05.2003 р. N 762-IV) Стаття 285. Оголошення постанови по справі про адміністративне правопорушення і вручення копії постанови Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під розписку. В разі, якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. По справах про порушення митних правил копія постанови вручається особам, щодо яких її винесено, в порядку, встановленому Митним кодексом України. У випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення. По справах про адміністративне правопорушення, передбачені статтями 174 і 191 цього Кодексу, щодо особи, якій вогнепальну зброю, а також бойові припаси ввірено в зв'язку з виконанням службових обов'язків або передано в тимчасове користування підприємством, установою, організацією, суд надсилає копію постанови, крім того, відповідному підприємству, установі або організації для відома і органу внутрішніх справ для розгляду питання про заборону цій особі користуватися вогнепальною зброєю. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 05.04.2001 р. N 2342-III, від 24.09.2008 р. N 586-VI) Стаття 286. Виключена. (Із змінами, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 29.05.85 р. N 316-XI, від 19.12.86 р. N 3282-XI, від 12.06.87 р. N 4135-XI, від 19.05.89 р. N 7542-XI, від 29.07.91 р. N 1369-XII, від 15.11.91 р. N 1818-XII; законами України від 05.04.2001 р. N 2342-III, від 18.11.2004 р. N 2188-IV, від 02.06.2005 р. N 2635-IV; виключена згідно із Законом України від 24.09.2008 р. N 586-VI)

Глава 22 РОЗГЛЯД СПРАВ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ Стаття 276. Місце розгляду справи про адміністративне правопорушення Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 1271 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 177 і 178 цього Кодексу, розглядаються за місцем їх вчинення або за місцем проживання порушника. Адміністративними комісіями справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем проживання порушника. Законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 29.05.85 р. N 316-XI, від 16.10.85 р. N 1117-XI, від 19.05.89 р. N 7542-XI, від 29.07.91 р. N 1369-XII, від 15.11.91 р. N 1818-XII; законами України від 23.12.93 р. N 3785-XII, від 15.11.94 р. N 244/94-ВР, від 05.10.2000 р. N 2029-III, від 05.04.2001 р. N 2342-III, від 05.04.2001 р. N 2350-III, від 24.09.2008 р. N 586-VI) Стаття 277. Строки розгляду справ про адміністративні правопорушення Справа про адміністративне правопорушення розглядається в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 422, частиною першою статті 44, 441, 1061, 1062, статтею 162, статтями 173, 1731, 1732, 178, 185 і частиною першою статті 1853, статтями 1857, 18510, 18822, 203 - 2061, розглядаються протягом доби, статтями 146, 160, 1602, 1851, 2127 - 21220 - у триденний строк, статтями 461, 51 і 176 - у п'ятиденний строк, а статтями 101 - 103 цього Кодексу - у семиденний строк. Законами України може бути передбачено й інші строки розгляду справ про адміністративні правопорушення. (Із змінами, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 29.05.85 р. N 316-XI, від 03.04.86 р. N 2010-XI, від 12.06.87 р. N 4135-XI, від 21.08.87 р. N 4452-XI, від 03.08.88 р. N 6347-XI, від 27.04.89 р. N 7445-XI, від 19.01.90 р. N 8710-XI, від 19.01.90 р. N 8711-XI, від 07.03.90 р. N 8918-XI, від 20.04.90 р. N 9082-XI, від 04.05.90 р. N 9166-XI, від 18.01.91 р. N 647-XII, від 28.01.91 р. N 661-XII; законами України від 03.03.93 р. N 3039-XII, від 28.01.94 р. N 3890-XII, від 15.02.95 р. N 64/95-ВР, від 01.10.96 р. N 386/96-ВР, від 05.04.2001 р. N 2342-III, від 03.04.2003 р. N 662-IV, від 20.11.2003 р. N 1299-IV, від 02.06.2005 р. N 2635-IV, від 15.11.2005 р. N 3078-IV, від 23.02.2006 р. N 3504-IV, від 25.09.2008 р. N 599-VI) Стаття 278. Підготовка до розгляду справи про адміністративне правопорушення Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. Стаття 279. Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. У разі участі в розгляді справи прокурора заслуховується його висновок. Стаття 280. Обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. (Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16.10.85 р. N 1117-XI; Законом України від 05.04.2001 р. N 2342-III) Стаття 281. Протокол засідання колегіального органу по справі про адміністративне правопорушення При розгляді колегіальним органом справи про адміністративне правопорушення ведеться протокол, в якому зазначаються: 1) дата і місце засідання; 2) найменування і склад органу, який розглядає справу; 3) зміст справи, що розглядається; 4) відомості про явку осіб, які беруть участь у справі; 5) пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, їх клопотання і результати їх розгляду; 6) документи і речові докази, досліджені при розгляді справи; 7) відомості про оголошення прийнятої постанови і роз'яснення порядку та строків її оскарження. Протокол засідання колегіального органу підписується головуючим на засіданні і секретарем цього органу. Стаття 282. Пропозиції про усунення причин та умов, що сприяли вчиненню адміністративних правопорушень Орган (посадова особа), який розглядає справу, встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню адміністративного правопорушення, вносить у відповідний державний орган чи орган місцевого самоврядування, громадську організацію або посадовій особі пропозиції про вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження пропозиції повинно бути повідомлено орган (посадову особу), який вніс пропозицію. (Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.04.2001 р. N 2342-III)

Глава 21 ОСОБИ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У ПРОВАДЖЕННІ В СПРАВІ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ Стаття 268. Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. (положення частини першої статті 268, за яким обмежується право на вільний вибір особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, як захисника своїх прав, крім адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за Законом України має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 16.11.2000 р. N 13-рп/2000) При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 1602, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 1851, частиною першою статті 1853, 1857 і 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. У разі ухилення її від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (міліцією) піддано приводу. Законами України може бути передбачено й інші випадки, коли явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в орган (до посадової особи), який вирішує справу, є обов'язковою. (Із змінами, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 29.05.85 р. N 316-XI, від 21.08.87 р. N 4452-XI, від 27.04.89 р. N 7445-XI, від 07.03.90 р. N 8918-XI, від 04.05.90 р. N 9166-XI, від 18.01.91 р. N 647-XII; законами України від 01.10.96 р. N 386/96-ВР, від 05.04.2001 р. N 2342-III, від 02.06.2005 р. N 2635-IV) Стаття 269. Потерпілий Потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Потерпілий має право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, оскаржувати постанову по справі про адміністративне правопорушення. Потерпілого може бути опитано як свідка відповідно до статті 272 цього Кодексу. Стаття 270. Законні представники Інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники). Законні представники мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; від імені особи, інтереси якої вони представляють, приносити скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу. Стаття 271. Захисник У розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України. Повноваження адвоката на участь у розгляді справи посвідчуються ордером, що його видає адвокатське об'єднання, або відповідною довіреністю на ведення справи. (У редакції Закону України від 05.04.2001 р. N 2342-III) Стаття 272. Свідок Як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі. На виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа, свідок зобов'язаний з'явитися в зазначений час, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання. Стаття 273. Експерт Експерт призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі, коли виникає потреба в спеціальних знаннях. Експерт зобов'язаний з'явитися на виклик органу (посадової особи) і дати об'єктивний висновок у поставлених перед ним питаннях. Експерт має право знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета експертизи, заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку; з дозволу органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, ставити особі, яка притягається до відповідальності, потерпілому, свідкам запитання, що стосуються предмета експертизи; бути присутнім при розгляді справи. Стаття 274. Перекладач Перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. Перекладач зобов'язаний з'явитися на виклик органу (посадової особи) і зробити повно й точно доручений йому переклад. Стаття 275. Відшкодування витрат потерпілим, свідкам, експертам і перекладачам Потерпілим, свідкам, експертам і перекладачам відшкодовуються у встановленому порядку витрати, що їх вони зазнали у зв'язку з явкою в орган (до посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. За особами, яких викликають як потерпілих, свідків, експертів і перекладачів, зберігається у встановленому порядку середній заробіток за місцем роботи за час їх відсутності у зв'язку з явкою в орган (до посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.

Глава 20 ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ (Назва глави у редакції Закону України від 24.09.2008 р. N 586-VI) Стаття 260. Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення У випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складання його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду, ліцензійної картки на транспортний засіб, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Порядок адміністративного затримання, особистого огляду, огляду речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду, ліцензійної картки на транспортний засіб, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з метою, передбаченою цією статтею, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконним застосуванням заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, проводиться в порядку, встановленому законом. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 05.04.2001 р. N 2342-III, від 24.09.2008 р. N 586-VI) Стаття 261. Адміністративне затримання Про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. (Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.04.2001 р. N 2342-III) Стаття 262. Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може провадитися лише органами (посадовими особами), уповноваженими на те законами України. Адміністративне затримання провадиться: 1) органами внутрішніх справ - при вчиненні дрібного хуліганства, вчиненні насильства в сім'ї, порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, при поширюванні неправдивих чуток, вчиненні злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а також військовослужбовця чи образи їх, публічних закликів до невиконання вимог працівника міліції, при прояві неповаги до суду, вчиненні незаконного доступу до інформації в автоматизованих системах, порушення правил про валютні операції, правил обігу наркотичних засобів або психотропних речовин, незаконного продажу товарів або інших предметів, дрібної спекуляції, торгівлі з рук у невстановлених місцях, при розпиванні спиртних напоїв у громадських місцях чи появі у громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, у випадках, коли є підстави вважати, що особа займається проституцією, при порушенні правил дорожнього руху, правил полювання, рибальства і охорони рибних запасів та інших порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу, при порушенні правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і транзитного проїзду через територію України, а також в інших випадках, прямо передбачених законами України; 2) органами прикордонної служби - у разі незаконного перетинання або спроби незаконного перетинання державного кордону України, порушення прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, вчинення злісної непокори законному розпорядженню або вимозі військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, порушення правил використання об'єктів тваринного світу в межах прикордонної смуги та контрольованого прикордонного району, у територіальному морі, внутрішніх водах та виключній (морській) економічній зоні України, порушення правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і транзитного проїзду через територію України; 3) старшою у місці розташування охоронюваного об'єкта посадовою особою воєнізованої охорони - при вчиненні правопорушень, зв'язаних з посяганням на охоронювані об'єкти, інше майно; 4) посадовими особами Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - у разі вчинення військовослужбовцями, військовозобов'язаними під час проходження ними зборів та працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків дрібного хуліганства, злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі посадової особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, публічних закликів до невиконання вимог цієї особи, порушення правил зберігання, носіння або перевезення вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів, дрібного розкрадання державного або колективного майна, у разі вживання спиртних напоїв у громадських місцях, появи в громадських місцях у п'яному вигляді, а також у разі порушення правил дорожнього руху водіями чи іншими особами, які керують військовими транспортними засобами; 5) органами Служби безпеки України - при порушенні законодавства про державну таємницю або здійсненні незаконного доступу до інформації в автоматизованих системах, придбанні або зберіганні спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 29.05.85 р. N 316-XI, від 03.04.86 р. N 2010-XI, від 12.06.87 р. N 4134-XI, від 03.08.88 р. N 6347-XI, від 27.04.89 р. N 7445-XI, від 07.03.90 р. N 8918-XI, від 20.04.90 р. N 9082-XI, від 04.05.90 р. N 9166-XI, від 18.01.91 р. N 647-XII; законами України від 15.02.95 р. N 64/95-ВР, від 24.03.99 р. N 557-XIV, від 02.07.99 р. N 812-XIV, від 05.04.2001 р. N 2342-III, від 03.04.2003 р. N 662-IV, від 15.05.2003 р. N 743-IV, від 20.11.2003 р. N 1299-IV, від 11.05.2004 р. N 1703-IV, від 18.05.2004 р. N 1723-IV, від 25.09.2008 р. N 599-VI) Стаття 263. Строки адміністративного затримання Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більш як три години. У виняткових випадках у зв'язку з особливою потребою законами України може бути встановлено інші строки адміністративного затримання. Осіб, які порушили прикордонний режим або режим у пунктах пропуску через державний кордон України, може бути затримано на строк до трьох годин для складення протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення - до трьох діб з повідомлення про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання або на строк до десяти діб з санкції прокурора, якщо правопорушники не мають документів, що посвідчують їх особу. Осіб, які порушили правила обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, може бути затримано на строк до трьох годин для складання протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи, проведення медичного огляду, з'ясування обставин придбання вилучених наркотичних засобів і психотропних речовин та їх дослідження - до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання або на строк до десяти діб з санкції прокурора, якщо правопорушники не мають документів, що посвідчують їх особу. Осіб, які вчинили дрібне хуліганство, насильство в сім'ї, злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а також військовослужбовця чи образу їх, публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції чи посадової особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, може бути затримано до розгляду справи суддею або начальником (заступником начальника) органу внутрішніх справ. До розгляду суддею справи може бути затримано також осіб, які незаконно перетнули або зробили спробу незаконно перетнути державний кордон України, вчинили злісну непокору законному розпорядженню або вимозі військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, порушили порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій або проявили неповагу до суду чи торгували з рук у невстановлених місцях. Іноземців та осіб без громадянства, які порушили правила перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України, може бути затримано до розгляду справи суддею або посадовою особою органу Державної прикордонної служби України. Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту доставлення порушника для складання протоколу, а особи, яка була в стані сп'яніння, - з часу її витвереження. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 03.08.88 р. N 6347-XI, від 07.03.90 р. N 8918-XI, від 04.05.90 р. N 9166-XI, від 18.01.91 р. N 647-XII; законами України від 15.02.95 р. N 64/95-ВР, від 02.07.99 р. N 812-XIV, від 05.04.2001 р. N 2342-III, від 03.04.2003 р. N 662-IV, від 15.05.2003 р. N 743-IV, від 20.11.2003 р. N 1299-IV, від 18.05.2004 р. N 1723-IV, від 25.09.2008 р. N 599-VI) Стаття 264. Особистий огляд і огляд речей Особистий огляд може провадитись уповноваженими на те посадовими особами органів Служби безпеки України, внутрішніх справ, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митних установ і органів прикордонної служби, а у випадках, прямо передбачених законами України, також і інших органів. Особистий огляд може провадитись уповноваженою на те особою однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї ж статі. Огляд речей може провадитись уповноваженими на те посадовими особами органів Служби безпеки України, внутрішніх справ, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митних установ, органів прикордонної служби, природоохоронних органів, державними інспекторами з питань інтелектуальної власності, органів лісоохорони, органів рибоохорони, органів, що здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання, а у випадках, прямо передбачених законами України, також і інших органів. При вчиненні порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу уповноважені на те посадові особи органів, які здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання, органів рибоохорони, а також працівники міліції, військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України можуть провадити в установленому порядку огляд транспортних засобів. Огляд речей, ручної кладі, багажу, знарядь полювання і лову риби, добутої продукції, транспортних засобів та інших предметів здійснюється, як правило, у присутності особи, у власності (володінні) якої вони є. У невідкладних випадках зазначені речі, предмети може бути піддано оглядові з участю двох понятих під час відсутності власника (володільця). Про особистий огляд, огляд речей складається протокол або про це робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання. Особистий огляд, огляд речей у митних установах провадиться в порядку, встановленому Митним кодексом України. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 03.04.86 р. N 2010-XI; законами України від 04.05.93 р. N 3176-XII, від 05.04.2001 р. N 2342-III, від 03.04.2003 р. N 662-IV, від 15.05.2003 р. N 743-IV, від 10.07.2003 р. N 1098-IV, від 11.05.2004 р. N 1703-IV) Стаття 265. Вилучення речей і документів Речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у статтях 2341, 2342, 2444, 262 і 264 цього Кодексу. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у місцях, що їх визначають органи (посадові особи), яким надано право провадити вилучення речей і документів, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують. Вилучені орден, медаль, нагрудний знак до почесного звання СРСР, почесного звання Української РСР, Почесної Грамоти і Грамоти Президії Верховної Ради Української РСР, почесного звання України, відзнаки Президента України, після розгляду справи підлягають поверненню їх законному володільцеві, а якщо він невідомий, надсилаються відповідно до Адміністрації Президента України. Вилучені самогон та інші міцні спиртні напої домашнього вироблення, апарати для їх вироблення після розгляду справи підлягають знищенню працівниками міліції. Виключено Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання. При вчиненні порушень, передбачених статтями 174, 190 - 1954 цього Кодексу, працівник міліції, а при вчиненні правопорушень, передбачених статтями 191, 195 цього Кодексу, - також посадова особа прикордонної служби має право вилучити вогнепальну, пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду та холодну зброю, бойові припаси, електрошокові пристрої і спеціальні засоби. Працівник міліції, посадова особа прикордонної служби має право провести особистий огляд і огляд речей порушника в порядку, встановленому статтею 264 цього Кодексу. До особи, яка вчинила правопорушення під час виконання службових обов'язків, вилучення зброї, особистий огляд і огляд речей застосовується лише у невідкладних випадках. Виключено Виключено Виключено (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 03.04.86 р. N 2010-XI, від 12.06.87 р. N 4135-XI, від 19.05.89 р. N 7542-XI, від 29.07.91 р. N 1369-XII, від 15.11.91 р. N 1818-XII; законами України від 23.12.93 р. N 3785-XII, від 25.04.96 р. N 148/96-ВР, від 12.07.96 р. N 323/96-ВР, від 20.04.2000 р. N 1685-III, від 05.04.2001 р. N 2342-III, від 05.04.2001 р. N 2350-III, від 03.04.2003 р. N 662-IV, від 20.11.2003 р. N 1299-IV, від 24.09.2008 р. N 586-VI) Стаття 2651. Тимчасове вилучення посвідчення водія У разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення, і видає тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами. Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення. Після закінчення тримісячного строку тимчасового вилучення посвідчення водія, у випадках, якщо судом не прийнято рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справа про адміністративне правопорушення не розглянута у встановлений законом строк, особа має право звернутися за отриманням вилученого документа. Таке звернення особи є обов'язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення. За подання такого звернення та повернення особі тимчасово вилученого посвідчення водія не може стягуватися плата. Порядок тимчасового вилучення посвідчення водія визначається Кабінетом Міністрів України. (Доповнено статтею 2651 згідно із Законом України від 24.09.2008 р. N 586-VI) Стаття 2652. Тимчасове затримання транспортних засобів У разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 1211, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 1321, 2061 цього Кодексу, працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення. Після тимчасового затримання транспортного засобу працівник Державної автомобільної інспекції зобов'язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та своє місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації, а також забороняє експлуатацію транспортного засобу до усунення несправностей, виявлених у процесі його огляду. Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання. Після закінчення триденного строку тимчасового затримання транспортного засобу особа має право звернутися за отриманням тимчасово затриманого транспортного засобу. Таке звернення особи є обов'язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення. За подання такого звернення та повернення особі тимчасово затриманого транспортного засобу не може стягуватися плата. Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках та стоянках визначається Кабінетом Міністрів України. (Доповнено статтею 2652 згідно із Законом України від 24.09.2008 р. N 586-VI) Стаття 2653. Тимчасове вилучення талона про проходження державного технічного огляду або ліцензійної картки на транспортний засіб У разі експлуатації транспортного засобу, що має несправності гальмової системи, рульового управління, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), або не укомплектований відповідно до призначення чи має інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація їх забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, або є таким, що своєчасно не пройшов державного технічного огляду, - працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово вилучає талон про проходження державного технічного огляду. У разі експлуатації транспортного засобу під час надання послуг з перевезення пасажирів або вантажів без відміток у дорожньому листі про проходження щозмінного передрейсового медичного огляду та перевірку технічного стану транспортного засобу, без посвідчення водія відповідної категорії, а також направлення в рейс одного водія при здійсненні пасажирських перевезень на автобусний маршрут протяжністю понад п'ятсот кілометрів працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово вилучає ліцензійну картку на транспортний засіб. Про тимчасове вилучення талона про проходження державного технічного огляду або ліцензійної картки на транспортний засіб складається відповідний акт. Порядок тимчасового вилучення талона про проходження державного технічного огляду або ліцензійної картки на транспортний засіб визначається Кабінетом Міністрів України. (Доповнено статтею 2653 згідно із Законом України від 24.09.2008 р. N 586-VI) Стаття 266. Відсторонення осіб від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції Особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником міліції у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, працівником міліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності працівника міліції. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном можливість керування цим транспортним засобом, річковим або маломірним судном надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном. (Із змінами, внесеними згідно із законами України від 05.04.2001 р. N 2342-III, від 24.09.2008 р. N 586-VI, від 15.01.2009 р. N 885-VI) Стаття 267. Оскарження заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення Адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду, ліцензійної картки на транспортний засіб, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, прокуророві або до суду. Оскарження чи опротестування заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення не зупиняє їх виконання. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 05.04.2001 р. N 2342-III, від 24.09.2008 р. N 586-VI)